Я дякую, Ісус, що Ти воскрес,
Що Ти для мене милість посилаєш,
Що за Собою кожен день ведеш,
Й мені Себе все більше відкриваєш.
З Тобою, Господи, усім хочу ділитись,
З Тобою, Господи, завсіди хочу жить.
Для Тебе, Господи, так хочу я трудитись,
Й в житті оцім з Тобою скрізь спішить.
Не досконала я, і часом так слабенька,
Не завжди сил стає усіх любить,
Та вірю, вірю – йду я не саменька,
І віра в Тебе, Господи, кріпить.
Ти знаєш, Отче, поривання серця,
Ти знаєш в чім є спрага до життя,
Мені Ти треба, як вода в озерця,
Без Тебе не існує майбуття.
Навчи мене характеру Ісуса,
О, Боже мій, навчи мене, навчи.
Я прагну Тебе, в Тебе я учуся,
У пориванні, Боже, прошу піддержи.
Нехай, Ісусе, серце не змовкає,
Коли десь поряд грішник прошагне,
Нехай про Тебе спрагнений пізнає,
Твоя любов його хай пригорне.
Живи в мені, мій Таточку, благаю,
Не дай мені, Ісусе, знемогтись.
І десь в душі Твій голос я чуваю:
«Устань, дитино, віруй, підбодрись.»
05/2013
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
